Народився Ґрещук Василь Васильович
– доктор філологічних наук, професор, директор Інституту українознавства, завідувач кафедри української мови Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

Ґрещук Василь Васильович – доктор філологічних наук, професор, директор Інституту українознавства, завідувач кафедри української мови Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.

Народився 2 червня 1949 р. у с. Старі Кривотули Тисменицького району на Івано-Франківщині. Після закінчення Старокривотульської, а згодом – Отинійської школи, у 1966-му р. вступає на українське відділення філологічного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Навчаючись в інституті, брав участь у багатьох студентських наукових конференціях, займався науковою роботою. В. Ґрещук закінчив інститут з відзнакою і працював у сільській школі на Рівненщині.

В 1971 р. В. Ґрещук став аспірантом кафедри української мови Львівського університету ім. І. Франка У 1979-му р. захистив кандидатську дисертацію на тему: „Словотвірна й лексико-семантична структура українських де ад’єк тивів на -ість, -ство, -ота, -ина, -изна”. З 1977-го р. працює в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника (до 1992-го р. – Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В. Стефаника) асистентом, з 1980 р. – старшим викладачем, у 1983 р. – доцентом, а з 1994 р. – професором кафедри української мови, де й дотепер продовжується його плідна наукова діяльність.

У 1993 р. успішно захищає докторську дисертацію на тему „Типологія українського відприкметникового словотвору”.

Наприкінці 1996 р. організовує та очолює Інститут українознавства при Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника задля розв’язання низки наукових проблем українознавства. Узагальненням багаторічної праці професора В. Ґрещука в галузі вивчення особливостей українського словотвору стали: монографії „Український відприкметниковий словотвір” (1995), „Нариси з основоцентричної дериватології” (2007), перша наукова лінгвістична розвідка в Галичині „Відомість о руском язиці” І. Могильницького” (2003). Вчений є співавтором колективних монографій „Василь Стефаник – художник слова” (1996), „Євген Желихівський у національно-культурному відродженні України” (1999), „Етнос. Соціум. Культура. Регіональний аспект” (2006).

Науковець упорядкував й опублікував ряд збірників українознавчих матеріалів, зокрема „Іван Огієнко і національно-духовне відродження України” (1992), „Просвіта”: історія, постаті, чин” (1993), „Актуальні проблеми українського словотвору” (1995), „Українознавство: документи, матеріали, раритети” (1999), „Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти” (1999), „Українська мова в освіті” (2000), „Актуальні проблеми українського словотвору” (2002), „Іван Ковалик. Вчення про словотвір” (2007), „Листування І. Франка та Бодуена де Куртене” (2008).

У творчому доробку професора В. Ґрещука близько 150-ти праць, присвячених різним актуальним проблемам мовознавства. Коло мовознавчих зацікавлень охоплює проблеми лексикології, діалектології, історії української літературної мови, мови художньої літератури, лексикографії. Низку праць присвятив питанням художнього слова, брав участь у міжнародних конференціях не тільки в Україні, а й за її межами.

В. Ґрещук є головним редактором журналу Інституту українознавства „Українознавчі студії”, головою редакційної ради Вісника Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, членом редакційної колегії науково-теоретичного журналу Інституту української мови НАН України „Українська мова”, членом редколегій ряду наукових вісників і журналів.

За наукові досягнення в ділянці українознавства В. Ґрещук удостоєний премії імені В.Стефаника та Почесної грамоти імені Президента НТШ Михайла Грушевського Наукового товариства ім. Шевченка в Америці.