Народився Ю́рій Лу́цький
— український літературознавець, літературний критик, славіст, видавець, перекладач.

Ю́рій Лу́цький (повне ім’я при народженні — Ю́рій Степа́н Не́стор Лу́цький, англ. George Stephen Nestor Luckyj; 11 червня 1919, Янчин, Перемишлянський повіт — 22 листопада 2001, Торонто, Канада) — український літературознавець, літературний критик, славіст, видавець, перекладач. Член Об’єднання українських письменників «Слово». Лауреат Премії Антоновичів (1998). Один із найплідніших дослідників творчості Пантелеймона Куліша на еміграції.

Народився 11 червня 1919 р. у с. Янчин (нині с. Іванівка, Перемишлянський район, Львівська область). Батько — український письменник-«молодомузівець», згодом член польських сейму (1928–1935) та сенату (1935—1939) Остап Луцький. Мати — Ірина (Орися; зі Смаль-Стоцьких), донька Степана Смаль-Стоцького та сестра Романа Смаль-Стоцького.

Навчався у Берлінському, Бірмінгемському (Велика Британія) та Колумбійському університетах.

Служив у англійській армії (1943—1947). Став солдатом їх Величності Короля Юрія VI. Після Другої світової війни, як чимало інших воєнних ветеранів, Юрій Луцький поселився в Канаді.

Докторську дисертацію захистив у Колумбійському університеті (1953). Темою докторської дисертації Юрія Луцького була совєтська літературна політика. Згодом він видав дисертацію книжкою («Literary Politics in the Soviet Ukraine, 1917—1934»). Через пару років в одній з центральних газет УРСР появилась нищівна критика цієї праці. Щойно тоді, розповідав з іронією Юрій Луцький, про неї заговорила також діаспорна преса: «Совєти критикують, значить це добра річ!».

Викладав у Саскачеванському (1947—1949), Торонтському (від 1952 р.) університетах. Був професором на факультеті слов’янських мов і літератур Університету Торонто. Був головою Славістичного департаменту Торонтського університету (1956—1960). Директор Канадського інституту українських студій (КІУС) у 1976—1982 роках.