Народився Юрій Стефаник
– молодший син Василя Стефаника, правник, письменник, журналіст, редактор, літературний критик, мемуарист, педагог, член ОУН, учасник Похідних Груп ОУН.

СТЕФАНИК Юрій Васильович (псевдоніми і криптонім — Юрій Гаморак, Юрій Клиновий, Ю.К.; 24.07.1909—25.04.1985) — юрист, літературознавець, публіцист, критик, редактор, мемуарист, культурно-освітній і громадський діяч, педагог. Молодший син Василя Стефаника, брати Семен та Кирило. Народився в с. Стецевá (нині село Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.). Навчався в школі с. Русів (нині село Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.), у Коломийській гімназії. Закінчив юридичний факультет Львівського університету магістром права (1935 рік). У пошуках роботи 1936 році виїхав до Канади, працював у газеті “Українські вісті” (Едмонтон, 1937—38 рр.). Повернувся до Львова вже після смерті батька в 1938 році; став співробітником часопису “Життя і знання” , редактором часопису “Новітній ремісник”, членом Організації українських націоналістів, був заарештований у вересні 1940 р., але звільнений завдяки втручанню К.Студинського і П.Франка. 1939—41 рр. був науковим співробітником Інституту літератури АН УРСР у Львові, готував повне видання творів батька, передав АН УРСР його архів; викладав українську мову у Львівському ветеринарному інституті. 1941—44 рр. — редактор “Українського видавництва” у Львові; як учасник похідних груп ОУН у Східну Україну був заарештований гестапо, із лабет якого вдалося вирватися. 1944 р. емігрував до Німеччини, 1948 р. — до Канади. Працював до пенсії юристом у “Рublіс Тrust”, займався видавничою, редакторською і дослідницькою працею. Боровся за впровадження української мови в сепаратних школах Едмонтона (провінція Альберта, Канада). З 1971 року очолював письменницьку організацію “Слово”, був редактором однойменного збірника (зб. 4—9). Видав твори Л.Мартовича і В.Стефаника (укр. і англ. мовами). Один із засновників курсів українознавства, де викладав українську мову (1956—70 рр.). Численними науковими працями про творчість батька заклав основи “стефаникознавства”; автор літературно-критичних праць про письменників України та діаспори (Г.Косинку, Л.Мартовича, У.Самчука та ін.), передмов, некрологів і спогадів. Організатор наукових конференцій і літературних вечорів (Т.Осьмачки, Д.Нитченка та ін.).

Нагороджений Комітетом українців Канади медаллю 100-річчя поселення українців у Канаді.

Помер у м. Едмонтон. Згідно з останньою волею Юрія Стефаника його прах захоронено біля могили батька в с. Русів.

Свою бібліотеку Юрій Стефаник подарував с. Русів; його архів зберігається в “Національному архіві і бібліотеці Канади” та у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки імені В.Стефаника; листування з У.Самчуком (1953—85 рр.) — у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України.