Народився Охримович Володимир Юліанович — галицький громадсько-політичний діяч, учений, журналіст, правник.

ОХРИМОВИЧ ВОЛОДИМИР ЮЛІАНОВИЧ (27.05.1870, ВЕЛДІЖ, КОРОЛІВСТВО ГАЛИЧИНИ ТА ВОЛОДИМИРІЇ, АВСТРО-УГОРЩИНА, НИНІ: С. ШЕВЧЕНКОВЕ ДОЛИНСЬКОГО РАЙОНУ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ — 1931, ЛЬВІВ) — ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ, УЧЕНИЙ, ЖУРНАЛІСТ, ПРАВНИК. З 1899 РОКУ ДІЙСНИЙ ЧЛЕН НТШ І ГОЛОВА ЙОГО СТАТИСТИЧНОЇ КОМІСІЇ, ЧЛЕН-КОРЕСПОНДЕНТ ПЕТЕРБУРЗЬКОЇ АН, ПРОФЕСОР ПРАВА ТА ДЕКАН ПРАВНИЧОГО ФАКУЛЬТЕТУ УКРАЇНСЬКОЮ ТАЄМНОГО УНІВЕРСИТЕТУ У ЛЬВОВІ (1920—1925).

Народився у с. Велдіж Долинського повіту в сім’ї священика. Навчався в сільській школі в с. Сенечів Долинського повіту, у 1881—1888 рр. — у Стрийській гімназії. Після закінчення Стрийської гімназії навчався у Львівському університеті. Закінчивши його у 1893 p., В.Охримович проходить адвокатську практику в Стрию у д-ра Є.Олесницького і одночасно займається науковою роботою.

У 1897 p. він здобуває ступінь доктора права. З 1902 року довший час був головним редактором газети «Діло». На початку 1903 року переїхав у Заліщики, де відкрив адвокатську канцелярію. У 1907 p. нa запрошення дирекції кредитного товариства «Дністер» переїжджає до Львова і працює адвокатом у цьому товаристві. У 1907 p. був обраний послом до парламенту.

У 1907—1908 рр. — посол до австрійського парламенту від 58 виборчого округу «Борщів — Мельниця — Товсте — Заліщики — Городенка — Снятин». Після зречення 5 квітня 1908 р. депутатського мандата в парламенті повернувся до Львова й 148 зайнявся громадсько-політичною діяльністю, працював директором кредитного товариства «Дністер».

У лютому 1915 р. В. Охримовича заарештували як колишнього члена австрійського парламенту й вислали в Сибір, звідки повернувся у 1917 p. У 1918 р. повернувся до Львова й брав активну участь у підготовці Першолистопадового зриву.

Згодом увійшов до Української Національної Ради ЗУНР, працював у складі її націонал-демократичної фракції. 9 листопада 1918 р. на засіданні УНРади на пропозицію Володимира Охримовича було затверджено назву нової держави — Західноукраїнська Держава та герб (зображення золотого лева на синьому фоні).

25—28 лютого 1919 р. очолював делегацію уряду ЗУНР на переговорах з місією країн Антанти щодо досягнення примирення між Польщею та ЗУНР. З 1918 року делегат Української Національної Ради ЗУНР, з 1923 p. — голова Народної трудової партії, з 1925 — в УНДО.

Починаючи з 20-х pp. і до смерті працював у Львові. В його оселі були гостями Соломія Крушельницька, Василь Стефаник, Михайло Павлик, Іван Франко. У 1920—1925 рр. — професор права, у 1923—1925 рр. — декан правничого факультету Українського таємного університету у Львові.

Діяч Української радикальної партії, один із засновників Української національно-демократичної партії, від 1919 р. — член-засновник Української народно-трудової партії, від 1923 p. — голова Народної трудової партії. У 1925— 1926 рр. — член керівних органів Українського національно-демократичного об’єднання.

В. Охримович — дійсний член Історично-філософської секції Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1899), член Етнографічної (1898), Правничої (1899), Мовної (1900), Статистичної (1906) комісій, від 1910 р. — голова Статистичної комісії, упродовж 1909—1913 рр. — заступник голови Етнографічної комісії.

Довгий час входив до складу виділу товариства. Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1913). Володимир Охримович — активний, поміркований політик, дипломат, відданий ідеалам незалежної та соборної української державності, який відіграв важливу роль у суспільно-політичному житті Галичини.

Автор багатьох цінних праць українською та російською мовами з статистики, етнології, етнографії, мовознавства та антропоніміки, надрукованих в записках НТШ та інших наукових виданнях. У двох своїх статистичних розвідках довів, що території Галичини і Буковини є українськими.

Як журналіст він тісно співпрацював із журналами «Народ», «Життя і слово» та газетами «Громадський голос», «Діло». У 1902 p. був редактором «Діла», а крім того — редактором часописів «Будучність», «Свобода» та «Стрийський голос».

Плідними були здобутки В.Охримовича й на науковій ниві. Під впливом І.Франка, з яким був дружній, Володимир Охримович захоплюється дослідженням і збиранням народного фольклору правового характеру, чому присвятив ряд праць