Народився Полєк Володимир Теодорович
– український літературознавець, краєзнавець-бібліограф, перекладач.

Полєк Володимир Теодорович (1924-1999) – український літературознавець, краєзнавець-бібліограф, перекладач, знавець кількох європейських мов, кандидат філологічних наук (з 1972), професор кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (з 1993) та Духовного Теологічно-Катехитичного інституту УГКЦ.

Народився у 1924 р. в м. Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив філологічний факультет (українського відділення) Львівського державного університету ім. І. Франка (1958). З 1955 р. працював в Івано-Франківському педагогічному інституті ім. В. Стефаника.

Основні наукові праці: історико-краєзнавчі та літературні – „Літературне Прикарпаття” (1963), „Літературне Прикарпаття: Довідник” (1964; було повністю знищене і заборонене, збереглися окремі примірники у спецфондах), „Іван Франко на Прикарпатті” ( 1966). „Літературно-меморіальні місця Івано-Франківщини” (1971), „Літературно-мистецькі місця Івано-Франківська, Покуття і Гуцульщини” (1989), „Літературно-мистецькі місця Галича, Опілля і Бойківщини” (1989), „Тарас Шевченко і Прикарпаття” (1991), „Біографічний словник Прикарпаття” (1993-1999, незавершене енциклопедичне видання, вийшло 24 зошити, де на літери „А-Л” надруковано понад 1500 довідок). „Майданами та вулицями Івано-Франківська: історико-культурний путівник” (1994), „Українська діаспора – наші земляки” (1994, 1995, 1996), „Нарис історії Івано-Франківської єпархії” (1995), „Коронація і корона Данила Галицького” (1998), „Українська література у зарубіжній критиці і перекладах” (1998), „Сторінки українсько-німецьких історико-культурних взаємин” (1999, у співавторстві з Б. Ступариком) та ін.; навчальні посібники для студентів-філологів: „Історія української літератури Х-ХVІІІ століть” (1994) та „Історія української літератури XVII ст.” (1999). Добре розуміючи значення бібліографії для розвитку науки, видав декілька фундаментальних бібліографічних покажчиків: „Марко Черемшина” (1964), „Іван Франко і Прикарпаття” (1966), „Михайло Бринський” (1968) „Етель-Ліліан Войнич і Україна” (1970), „Композитор А. Кос-Анатольський” (1985), „Михайло Павлик” (1986), „Качкан В. А.” (1990).

З успіхом досліджував літературне краєзнавство. Захистив кандидатську дисертацію, присвячену рецепції творчості І. Котляревського у зарубіжній критиці (1974). Був залучений до впорядкування бібліографічних матеріалів в УРЕ та в колективному проекті „Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті”.

Працював над темою „Історія українських юридичних термінів”. Вперше в українському мовознавстві опрацював тему „Спостереження над українською юридичною термінологією (ХІV-ХVІІІ ст.)”. Опублікував декілька статей з історії окремих юридичних термінів, наприклад, конституція, право, правда, рік, універсал, привілей тощо. Його перу належить близько 1600 статей, опублікованих у збірниках, журналах і газетах в Україні та за кордоном (Болгарія, Канада, Польща, Росія), які описані у покажчиках „Володимир Теодорович Полєк” (1966) та у перевиданні за 1999 (зафіксовано 1554 позиції).

За сорок років своєї наукової та громадської діяльності зробив значний внесок у розвиток краєзнавчої науки на Прикарпатті. Був почесним членом Товариства „Просвіта” (1995), Спілки краєзнавців Прикарпаття (1997), головою громадського об’єднання „Наше місто” (1997-1999), лауреатом обласних премій ім. І. Вагилевича (1990) та ім. Марійки Підгірянки (1995). Користувався великою повагою і любов’ю студентів-філологів та своїх колег, був надзвичайно чуйною, делікатною і високоінтелігентною людиною. Попри його нелегке життя, він завжди був оптимістом, спокійним, врівноваженим, ввічливим.

Помер у 1999 р. і похований у м. Івано-Франківську. Професор В. Полєк заповів свої бібліотеку та архів Прикарпатському національному університету ім. В. Стефаника, де працював усе життя. На філологічному факультеті відкрито літературний кабінет-музей імені В. Полєка.